Вибачила батька, який покинув нас із мамою 20 років тому, а вона на мене образилася

Мені було дванадцять років, коли тато та мама розлучилися. Не знаю, що вони не поділили, але розлучення було гучне: зі скандалами, розподілом майна та іншими принадами. Мене ніхто не ділив, якось самою собою передбачалося, що я житиму з мамою.

Вже після всього, мама розповіла мені, що батько завжди від неї гуляв, а потім і зовсім зв’язався з якоюсь дамочкою і закрутив з нею любов, забувши про свою сім’ю, тобто про нас з мамою. До речі, він реально зник, ніби його ніколи не було на світі. zyttia.org

Ми з мамою жили тяжко. Грошей завжди не вистачало, мамі доводилося після роботи мити під’їзди за гроші, аби хоч якось закривати величезну дірку у бюджеті. Але все було марно. Всю юність я проходила в обносках, які мені передавали родичі та сусіди. Мама також не купувала собі нічого нового.

Коротше кажучи було дуже і дуже важко. Не хочу навіть розповідати про це. Після школи я вступила до коледжу на швачку, а потім, коли вже отримала диплом, вийшла заміж. Весілля було скромне, сукню я сама собі пошила. Відзначали свято ми вдома, просто поставили столи у квартирі і все.

Сашко, мій чоловік, працює в автосервісі, він слюсар. Заробляє мало, як і я. Але ми звикли заощаджувати та дітей своїх привчили до цього. У нас, до речі, син та дочка. Живемо всі разом, у квартирі з мамою, вона сама пустила нас до себе, не на вулиці ж нам жити.

Але розповісти я хочу не про це, а про те, що зовсім недавно з’явився мій татко. Просто зустрів мене на вулиці та заговорив зі мною перший.

Зрозуміло, я сказала, що давно забула про нього і ніколи не пробачу його зради. Але коли він запропонував підвезти мене до дому, просто трохи збожеволіла. У нього така шикарна машина!

Я подумала і вирішила, що не сперечатимусь і вислухаю його по дорозі додому. Тато зрадів і почав розповідати, як скучав за мною всі ці роки, як хоче побачити своїх онуків і що тепер він живе один, бо його дружина померла. Вона залишила йому багато грошей, і він нічого не потребує.

Я зрозуміла це одразу. А тато зупинився біля магазину та купив нам усім подарунки. І мені, і дітям, і моєму чоловікові. Сашко, звісно, ​​дуже здивувався, коли зрозумів, кого я запросила у гості, але коли тато дав йому грошей на покупку машину, був у справжньому шоці.

До речі, Сашко сказав, що мій тато – класний мужик. І мені це було так приємно.

У цей час мами вдома не було, вона поїхала на кілька днів до своєї двоюрідної сестри, та потрапила до лікарні та попросила маму доглядати за нею, бо більше нема кому. Ми з Сашком вирішили їй поки що нічого не говорити про тата, щоб вона не хвилювалася, але я навіть не думала, що її реакція буде такою дивною.

Дізнавшись, що я помирилася з татом, мама вимагала, щоб ми з’їхали від неї, якщо продовжимо спілкуватися з ним. І аж ніяк не очікувала, що ми і справді зважимося на це. А ми взяли та з’їхали. З квартирою та іпотекою допоміг нам, звичайно ж, тато.

Зараз ми живемо окремо, і мама не приходить до нас навіть заради онуків. Не чекала від неї такої підлості. Зате тепер я розумію тата, який теж не зміг жити з нею через її впертий характер. Дивуюсь, як я прожила з нею стільки років і не помічала цього, навіть шкодувала. А ось їй нікого не шкода.

Я тільки-но знайшла тата і що, мені потрібно тепер відмовлятися від нього? Засмутити чоловіка та дітей, яких дідусь завалив подарунками. Ні, так не можна, ми всі дорослі люди і старі образи настав час забути. Інакше можна зіпсувати життя не лише всім навколо, а й собі.