Вийшла заміж вже маючи сина. Він був добрим чоловіком, жінці усі заздрили. Та Олена відчула свободу, адже вдома завжди затишок та достаток, а їй хотілося цікавого життя. Останнім часом Олена поверталася додому пізно, і чоловік запідозрив щось недобре. Якось Іван стояв біля під’їзду. Дружина приїхала на таксі і довго не виходила. Іван не зрозумів, чому вона не виходить.

Олена вийшла заміж за Івана вже маючи сина. Він був дуже добрим чоловіком, жінці усі заздрили. Та Олена відчула свободу, адже вдома завжди затишок та достаток, а їй хотілося цікавого життя. Останнім часом Олена поверталася додому пізно, і чоловік запідозрив щось недобре. Якось Іван стояв біля під’їзду. Дружина приїхала на таксі і довго не виходила. Іван не зрозумів, чому вона не виходить. Підійшовши ближче, заглянув усередину, чоловік зрозумів, що далі так тривати не може

Олену я знаю давно. Після першого шлюбу вона залишилася сама з маленьким сином на руках. Мені було її шкода, всіх причин її розлучення я не знала. Через рік Олена познайомилась Іваном. Він був старший за неї на два роки, красивий і порядний чоловік, мав власний бізнес і був досить забезпеченою людиною. Її маленький син від першого шлюбу не був їм на заваді. Іван ростив його як рідного. Через п’ять років в них з’явилася спільна дитина, теж хлопчик. Іван був дуже хорошим батьком двох хлопчаків.

Але Олена не була поступливою дружиною і турботливою мамою. Дуже любила зустрічі друзів, походи по цікавих місцях, інші розваги. Іван не так любив все це, як його дружина. Але не зачіпав її свободу.

А потім, раптом виявилось, що Олена йому зраджує. Спочатку, він подумав, що йому здалося. Поки одного разу, вона знову повернулася додому пізно. У цей момент він стояв біля під’їзду. Вона приїхала на таксі і довго не виходила. Іван не зрозумів, чому вона не виходить. Підійшов ближче, заглянув усередину – а вона там була не сама.

На питання про зраду, вона спершу не зізнавалася. Потім, сидячи на тісній кухні, вона лише сказала: “Я зрадила тебе, але і не зрадила. Я завжди буду з тобою.”

Вона була переконлива, Іван її пробачив. Якось вона мені в дружній бесіді сказала, що Іван дуже складна людина, що смуток – його частий гість. Що їй варто великих зусиль вселяти йому впевненість і радість життя. У такі моменти вони допізна сидять на кухні. А вранці – все добре.

Олена майже не приховувала своїх коханців. Навіть я, людина, яка не дуже близька їхній сім’ї, періодично дізнавалася про її пригоди. Мені це дуже не подобалось і завжди виникало питання до Івана чому він це дозволяє і мовчить. І такий стан справ тривав досить довго. Ми всі звикли до цього розкладу, коли, як грім серед ясного неба, було їх розлучення.

Іван одружився вдруге, меншого сина забрав до себе і став татом ще й для дочки. Його друга дружина – уособлення класичної дружини, працьовита, добра, мила. Вона добре ладнає з його синами. Старший, син Олени, незважаючи на те, що живе з матір’ю, часто і з задоволенням буває у новій сім’ї Івана, бачачи тепло повноцінної сім’ї. Іван розцвів, в свої 45 відмінно виглядає, любить приймати гостей у своїй новій родині.

Олена, як і раніше, живе з розмахом богемної особи – друзі, застілля, розваги. На її обличчі – посмішка, але не справжня, видно як вона шкодує, що втратила такого чоловіка, хоча вона й намагається цього не показувати. Що маємо – не бережемо, а втрачаємо – плачемо.