– Взяли іпотеку в розпал війни, а тепер на нас її повісити хочете?! Ото заварювали б чайний пакетик двічі – все було б добре!
Син у мене розумний хлопець, тому одразу після школи поїхав у місто навчатись. Ми ним пишались, бо то був шанс вибитись в люди і ніколи не вертатись вже в наше село.
З часом він там і дівчину собі знайшов, і жити з нею почав. Якось мало-помалу діло й до весілля дійшло. Єдине, що мені не подобалось — місце, де вони жити збирались. Все ж сімейний гуртожиток — не найкраще місце для молодого подружжя.
І Сергій, і Рита працюють на нормальних роботах, заробляють непогано, тож ми з чоловіком запропонували їм взяти квартиру в іпотеку. З першим внеском ми їм допомогли зі своїх заощаджень, а далі вже би самостійно справлятись. Діти спочатку раді були, слухали нас, а потім почались у них якісь труднощі. Раз вони платіж прострочили, і ми за нього заплатили, другий… Коли таке сталось вп’яте я вже почала підозрювати, що вони з кінцями на нас цей кредит повісити хочуть.
– Це звичайні фінансові труднощі, — переконував мене син. – Ми і самі не розуміємо, як так виходить.
Переїхала я до них на місяць, щоб розібратись, куди ж ідуть їхні зарплати. І все стало очевидно! Харчуються вони оцими новомодними доставками, самі майже не готують. Один пакетик чаю всього лише раз заварюють, а потім викидають. Ганчірки в них — спеціальні, з дорогущих магазинів. А могли б просто футболки старі порізати і дешевше б вийшло! А скільки в них одяг коштує — мамочко рідна!
Поїхала я від дітей у стресі. Нічого їм не стала казати про такий стиль життя, але більше платити за них не збираюсь. Якщо знаєте, що вам гроші треба — витрачайте менше. Бо звикли жити на широку ногу, а мати тоді в борги залазить, щоб сплатити кредит!
Напишіть нам в коментарях
