Я народилася і виросла в селі. Батьки багато працювали, а потім купили квартиру в місті. Мені довелося змінити школу. Але я й гадки не мала, що з переїздом у місто почнеться моє нелегке життя
Я народилася і виросла в селі. Батьки працювали в місті, і, коли я навчалась в старших класах, батьки придбали квартиру і ми переїхали в місто. Я тоді закінчувала школу, вчилася у випускному класі. Мені прийшлося змінити школу і звикати до нового колективу. Мене це не особливо радувало. Всі мої друзі залишилися далеко, а в новій школі було нудно. Я нікого не знала і зі мною мало хто спілкувався, мені все не подобалося.
Мені здавалося, що вдома мене не розуміють і не люблять. У класі хлопці мені не сподобалися. Бачачи моє ставлення, однокласники теж не любили мене. Вони здавалися мені дурними. А ось вчителям я подобалася. Я завжди добре вчилася, тому вони ставилися до мене позитивно. Я теж їх любила. Всіх, крім одного. Наш вчитель хімії чомусь відразу викликав в мені негативні емоції. Я йому, схоже, теж не подобалася. Миколі Васильовичу було сорок п’ять років. Його син навчався зі мною в одному класі.
Він часто ставив мені погані оцінки, могла і нагрубити йому у відповідь на зауваження. Ворогували ми недовго, тому що я вчилася гарно і він привів мене на додаткові уроки з хімії. Ми часто проводили час разом їздили на олімпіади. Пізніше я почала отримувати призові місця.
Приблизно через пів року я почала підозрювати недобре. Мені постійно хотілося бачити його, спілкуватися з ним. Я намагалася ловити кожен його погляд, кожне слово. Але я й думати боялася про свої почуття. Потім і Микола Васильович змінився. Він звів наше спілкування до мінімуму, став часто скасовувати заняття. В черговий раз, прийшовши в клас, я зрозуміла, що занять не буде. Я вирішила займатися самостійно. Приблизно через пів години прийшов Микола Васильович.
Він сказав, що отримав прочухана від директора через невідповідність в навчальному плані. Мені було шкода його, а чим зарадити – я не знала. Потім він підійшов до мене і зізнався мені в коханні. Мене це шокувало і, в той же час, дуже порадувало.
Було вирішено чекати мого повноліття. Коли мені виповнилося вісімнадцять, ми відразу одружилися. Навіть дивно, але нас ніхто не засуджував. Тепер у нас щаслива сім’я. Ми кохаємо один одного і ростимо маленького сина. І ми завжди розуміємо один одного. Так що не бійтеся кохати у будь якому віці.
