Я не бачу іншого виходу, як просто заборонити свекрусі переступати наш поріг. Чоловік на диво, став на її захист. “То як Веронічка була маленька і вона в нас днювала й ночувала, тобі все підходило, а тепер ні?” Але це різні речі, бо вторгнення зробило “до і після”. Ми вже давно всією сім’єю перейшли на українську і слухати від своєї маленької дитину той “язик” я не збираюся. І якщо виною всьому свекруха, то нехай забуде до нас дорогу!
Я не бачу іншого виходу, як просто заборонити свекрусі переступати наш поріг. Чоловік на диво, став на її захист. “То як Веронічка була маленька і вона в нас днювала й ночувала, тобі все підходило, а тепер ні?” Але це різні речі, бо вторгнення зробило “до і після”. Ми вже давно всією сім’єю перейшли на українську і слухати від своєї маленької дитину той “язик” я не збираюся. І якщо виною всьому свекруха, то нехай забуде до нас дорогу!
В мене свекруха все життя, як на мене, була дивакувата.
Сама говорила російською, хоча можливо й не дивно, адже жила в Києві.
Галина Сергіївна дуже любить тварин, а після того, як її чоловік відправився на небо, то й взагалі цілий зоопарк завела. Завжди вірила у різні прикмети, та й багато було дивного.
Ще задовго до вторгнення ми з чоловіком перейшли на українську мову. І в нас у сім’ї все було супер.
Народилася донечка, яку ми дуже полюбили з перших хвилин життя.
Галина Сергіївна, хоч жила в іншому кінці столиці, але все одно часто навідувалася до нас.
Коли Веронічка була малою, то вона нам дуже допомагала, тим більше мої батьки не могли цього робити, адже жили далеко на Заході України.
В той час мова, якою говорила наша свекруха не грала для нас значної ролі, бо дитина й так нічого не розуміла.
Веронічка росла і ось перші кроки, перші слова й ми не могли цьому не радіти.
Що ж могло змінити цю ідилію? Здавалося в мене ж все чудово: сім’я, дитина, хороша робота, але в один момент все зникло.
24 лютого життя змінилося раз і назавжди. Ми з чоловіком й дитиною виїхали якомога швидше до моїх батьків. Свекруха навідріз відмовилася їхати.
З цього часу все пішло шкереберть. На щастя наша квартира залишилася цілою, і коли стало безпечно, ми повернулися назад в столицю.
Звичний гамір, рутина й знову свекруха почала приїздити до онуки. Ми цьому не перешкоджали до одного моменту.
Одного дня до мене підійшла донька і щось почала розказувати. В чотири роки вона вже непогано так лепетала і з радістю цікавилася всім навколо.
Посеред всього діалогу Вероніка неочікувано перейшла на російську мову. Я здивувалася і запитала в доні звідки в неї взялися такі слова.
Вероніка ж одразу відповіла, що так її навчила бабця Галя.
З цього моменту в нас й почалися “бурі” з Галиною Сергіївною. Я не хотіла її більше підпускати до дитина. Свекруха ж почала казати: “то как я с младенцем сидела то мой язык тебе подходил, а теперь что?”
Неочікувано на сторону свекрухи перейшов і мій чоловік, адже його мати все життя тою мовою говорить і через це не допускати до онуки її дуже низько.
Моя свекруха все життя так говорила і на старості літ нічого міняти не буде. Після того як донька нахапалася від неї “словечок” я стала різко налаштована проти того, щоб Галина Сергіївна бачила онуку. Та попри це чоловік став на бік матері, яка й не думає перейти на нашу мову.
І ось що робити? Чи є шанс, що Галина Сергіївна почне говорити державною і що ви думаєте про людей, які досі говорять “тою”?
А ви б впускали дитину до такої свекрухи?
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
