Я не хочу віддавати невістці свою квартиру, і не треба мене шантажувати внуками!
Це історія про стосунки свекрухи та невістки. Радимо всім прочитати.
Ось що розповідає пані Галина:
“У мене є син Микола, єдина дитина у наші родині. Нещодавно він одружився. Невістка Ольга переїхала жити до нас. Спершу я намагалася знайти з нею спільну мову, ввічливо розмовляла та допомагала. Але Оля почала мені хамити й поводилася так нахабно, немов вона тут господиня, а я порожнє місце.
Спершу дівчина не хотіла переїжджати до нас та пропонувала Колі жити у невеликій однокімнатній квартирі. Вона дісталася синові у спадок від бабусі. Думали, що з часом назбирають грошей на власне житло під іпотеку. Але коли дівчина пожила у нашій великій трикімнатній квартирі, то змінила свої плани на майбутнє житло.
Одного разу прийшла до мене та сказала: “Я вважаю, що ви маєте переїхати у бабусину квартиру, а нам залишити цю!”. Я знала, що вона така нахаба, але не настільки! Хоча сама ніколи мені не допомагала. Навіть у магазин за продуктами не ходила та посуд після себе не мила. Весь час дивилася телевізор, поки Микола працював на роботі. Ми з чоловіком оплачували комунальні послуги, витрати на продукти та ремонт. А під час сварки любила нас залякати, що, мовляв, заборонить нам бачиться з онуками та не буде підпускати до малюків!”
А тепер прочитайте, що пише про цю ситуацію Оля:
“Я хотіла жити окремо від його батьків. Після весілля дізналася, що вагітна. У Колі є однокімнатна квартира, яку заповіла бабуся. Там старі меблі, ржава сантехніка та скрипуча підлога. Ну як у таких умовах жити з малюком? Вирішили переїхати до сватів, продамо ту квартирку, назбираємо грошей та купимо свій будинок. Але з того дня, коли я переступила поріг квартири, свекруха влаштувала мені справжнє пекло.
Нещодавно я вийшла у декретну відпустку, так що у нашій родині працює тільки Коля. Однак, свекрусі байдуже. Щодня докоряє мені, що я погана дружина й нікчемна господиня. Але ж мені важко з великим животом прибирати! Інколи не можу навіть на ногах стояти. Складно зараз відкладати гроші на нове житло, ледь вистачає на перший внесок. Тому я запропонувала обмінятися квартирами з пані Галиною Але вона почала так на мене кричати й лаятися. Сказала, що я не маю жодного права чужим житлом розпоряджатися.
Якщо свекрам байдуже на мене та онука, то нехай живуть собі двоє. А дитину вони ніколи не побачать! Добре, що чоловік підтримав мене. Зараз ми переїхали у ту стареньку квартиру. Не відповідаємо на їх дзвінки. Коля навіть заблокував батьків у телефонній книзі.”
Хто не правий у цій ситуації? Кого ви підтримуєте?
Напишіть нам в коментарях
