Я вийшла заміж за італійця, ми вирішили відсвяткувати цю подію в Україні, бо в Італію не багато з моїх родичів зможе приїхати. Я замовила ресторан, покликала доньку з зятем, сина з невісткою, сестру з чоловіком і маму свою. Але, у визначений день ніхто не прийшов, бо вони всі дружно вирішили, що їм Петра шкода, мовляв, я привезла італійця і осоромила чоловіка на все село
Зараз я синьйора з Італії, бо вийшла заміж за італійця. А мої рідні, замість того, щоб порадіти за мене, не хочуть зі мною спілкуватися, і все через Петра, мого колишнього чоловіка.
Вся рідня думала, що коли я приїду з заробітків, то зійдуся з ним на старість. Чоловік навіть заради цього пити кинув.
Я не думала, як воно буде, і нічого не планувала. Але тут, в Італії, мені випала нагода заміж вийти, і я нею скористалася. Я впевнена, що більшість жінок вчинили б так на моєму місці.
З Петром ми прожили 25 років, двох дітей виростили. Але потім чоловік став прикладатися до чарки, грошей додому не приносив, ні мною, ні нашими дітьми не цікавився.
От я і поїхала в Італію на заробітки, щоб дітям допомогти. А через 2 роки, коли я вже розпробувала італійського життя, я приїхала додому і подала на розлучення.
Тоді мене ніхто з родичів не зупиняв. Всі сприйняли це нормально.
Я повернулася в Італію на роботу, заробила дітям на дві квартири: і доньці, і потім сину я на весілля квартиру подарувала.
Так 12 років і минуло на заробітках. А я ще жінка молода, мені всього 57 років, і виглядаю я дуже добре (до речі, коли поїхала в Італію, то стала виглядати краще, ніж тоді, коли жила вдома – я і схудла, і маю більше часу, щоб доглядати за собою).
З Андреа я знайома вже 5 років. Він в мене, можна сказати, з першого погляду закохався. А я боялася з ним починати стосунки.
Та він виявився дуже доброю і хорошою людиною, до того ж, він відразу пропонував узаконювати наші стосунки. Зрештою, я погодилася і вийшла заміж.
Ми вирішили відсвяткувати цю подію в Україні, бо в Італію не багато з моїх родичів зможе приїхати.
Я замовила ресторан, покликала доньку з зятем, сина з невісткою, сестру з чоловіком і маму свою. Але, у визначений день ніхто не прийшов, бо вони всі дружно вирішили, що їм Петра шкода, мовляв, я привезла італійця і осоромила чоловіка на все село.
Мені було дуже незручно і прикро, Андреа не міг зрозуміти, що сталося, чому моя рідня так зі мною вчинила.
Я і сама не розумію. В чому я винна? Що я зробила не так?
І як мені тепер себе поводити з родичами, які не пораділи за моє щастя?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
