Я вирішила напоїти Оксану й звабити її чоловіка

Друзі не ті, хто допомагають в біді, а ті хто не заздрять твоєму щастю.

Оксана є моєю подругою ще зі студентських років. Ми навчалися разом в інституті в Тернополі. Я проживала в гуртожитку, а вона у свого заможного хлопця. Руслан винаймав для неї квартиру, Оксана мені розповіла, що він перед вступом заплатив за неї 2 тисячі доларів, щоб вона вступила в інститут. Хоча Оксанині батьки теж не були з бідних людей, однак привикли, що в більшості випадків за їх доньку відповідає зять.

На третьому курсі Оксана вийшла за Руслана заміж. Я була запрошена на весілля, але про всі розкоші, які там були, розповідати не буду, бо шпальти не вистачить. Жили молодята в розкошах, а як народилася дитина, то одразу няню винайняли, щоб та допомагала молодій матусі.

Оксана ж стала справжньою пані, навіть за покупками не ходила, все робили інші люди. Оксана носила з собою великі суми грошей, чоловік не рахував, скільки їй дає. Можливо, думав, що вона буде відкладати. Але Оксана витрачала все на одяг і розваги.

Також вона часто нас кликала до себе в гості: чоловік на роботі, дитина з нянею – можна і з друзями відпочити. Гулянки в неї дома відбувалися її коштом.

Я дуже хотіла потрапити до Оксани, коли чоловік буде присутній вдома. Я на вихідні напросила до неї, хоча Руслан не був в захваті від такої ідеї. Сівши за стіл, подруга лише розповідала про те, як вони нещодавно відпочивали в Греції. Я вирішила напоїти Оксану й звабити її чоловіка.

Він порядний чоловік, але перед моїми чарами встояти не зміг.

Я не кохала його, але хотіла помститися, адже вона так не цінує те, що має. Їй заздрили усі подруги: Руслан багатий, вдома все зробить, з дитиною посидить, а вона – лише з друзями в караоке розважається.

На ранок після цієї ночі я ще й розгулювала напівгола по квартирі. «Oдягнися», — сказала мені Оксана, на що я лише єхидно посміхнулася.

Руслан розлучився з Оксаною, й вона зараз проживає з сином у квартирі свого нового партнера разом з його батьками-пенсіонерами.

Так в одну мить вона все стратила. Треба було більше цінувати свого чоловіка. Ми ж усі відвернулися від неї, адже вона залишилася без нічого.

… Оксано, якщо ти колись прочитаєш мій лист, то прости мені. Я не хотіла для тебе зла, просто намагалася провчити. Совість тепер мені не дає спокою усе життя.  Моя донька зараз вже підліткового віку, я ж молю Бога, щоб вона не мала таку подругу, як я.

Ви вірите в жіночу дружбу?