Я завжди гарно вчилась, хотіла бути найкращою, моєю мрією було побудувати хорошу кар’єру
Я завжди гарно вчилась, хотіла бути найкращою, моєю мрією було побудувати хорошу кар’єру
І все б добре, тільки яка ціна всього цього? Ціна одна – орати треба, як… І нікого не цікавлять твої особисті проблеми: інтереси компанії понад усе! Заболів зуб, до стоматолога сходити ніколи – працюємо з 8-ми до 8-ми (а то і довше). І коли треба відпроситися – «Ти що, звіт ж квартальний треба здавати!». Грип підхопила, температура висока – «Співчуваємо, але потерпи, будь ласка, крім тебе ніхто статистику не зможе підготувати!». Особисте життя (?) – ні, це потім…
У підсумку, незважаючи на вихідний цілком пристойний рівень здоров’я, через три роки я була настільки морально виснажена і виснажена фізично, що єдиною постійною потребою було бажання поспати…
І, ось, одного разу вдалося видряпати на пару тижнів відпустку. Більше тижня ніколи не давали, а за тиждень тільки й встигала відіспатися небагато. А в цей раз махнула до моря. В одному місцевому ресторані сподобався музикант, та й я його, мабуть, зачепила. Загалом, звичайний курортний роман. Їхала з тугою і до своєї роботи…
Але, всупереч типовим випадкам, наше спілкування тривало: пошта, скайп, вацап. Іноді він приїжджав до мене, пару раз я примудрялася на вихідні змотатися. Так минуло півроку . І він сказав: – «Слухай, а чого ми життя собі ускладнюємо? Переїдь до мене! »
«А як же робота?» – подумала я. А як же, кар’єра? Але потім згадала старий радянський мультик «Паровозик із Ромашкова». Він завжди дивувався, як же можна пропустити перші весняні квіти або красивий світанок. А я нічого подібного не помічала: «компанія понад усе»! Чи треба пояснювати, яке я прийняла рішення?
У мене тепер є робота: я готую для улюбленого сніданки, обіди та вечері і перу його шкарпетки. За цю роботу я не отримую ніяких грошей, але я така щаслива робити це! Я багато читаю, займаюся фітнесом. Я перестала хворіти.
Ми багато гуляємо парком, зустрічаємо заходи у моря. А мій День народження відзначили на даху найвищої будівлі в його місті ми влаштували там бенкет, милувалися заходом, і він цілу годину грав для мене на скрипці!
А попереду у мене велика кар’єра дружини, матері і бабусі. І я обов’язково поділюся зі своєю майбутньою донькою знайденою мудрістю – що найважливіше для жінки в житті…
