Як тільки ми почули, що Павло залишив свою дружину з п’ятьма дітьми, аж зраділи всі. Сусіди з усмішкою перешіптувалися між собою. Після того я ще багато разів зустрічала Павла, я теж така щаслива за нього

Несподівана новина про те, що Павло пішов від Галини, залишивши її саму з п’ятьма дітьми, розлетілася по селу неймовірно блискавично. І у багатьох, хто почув її, перша думка була: “Невже все-таки його терпіння скінчилося і вирішив все кинути і піти?”. Ось і ми відразу ж подумали про це ж, адже плітки ходили різні про цю родину.

У селі важко щось сховати від чужих очей та людей, все у всіх на виду, а ця молода сім’я жила недалеко від нас і бачили ми, як складалося їхнє життя насправді. На початку все було, як у всіх. Чоловік місцевий, його батьки живуть тут, а дружину привіз з іншого району. Одружилися, народилася перша дитина, а подружжя жило на той час у батьків чоловіка. Потім народилася друга дочка. Чоловік весь час працював, а коли назбирав грошей, то купили окремий невеличкий будинок з великою ділянкою землі, щоб усе було своє і господарство більше тримати. Чоловік з хорошої працьовитою сім’ї, звик до постійної праці і все у нього йде на лад, все робив із задоволенням та завзяттям.

Взявся за ремонт будинку, прилаштував велику веранду, обробив город сам і засадив по-тихеньку теж. Крім цього, працював в райцентрі. Вранці їхав на першому автобусі на роботу, а ввечері повертався на останньому, пізно приходив додому, та ще й господарство чимале нагодувати потрібно. Завжди посміхається, ніколи не побачиш його злим або дратівливим, в очах лише радість.

Вдома на нього чекала купа пелюшок, сам після роботи все прав та прасував, допомагав дружині в усьому. Його цікавило буквально все: садок, город, розвів цілий двір господарства. Одним словом, робив все, щоб його сім’я не мала потреби ні в чому, Павло дуже любив своїх діточок.

Раптом ми усі дізнаємося, що дружина його Галина народила третю дочку. Просто прийшов час другу дитину віддавати в садок, а самій можна було виходити на роботу. А працювати то молодій дружині дуже не хотілося. Вдома завжди бруд, готувати не любила, в городі працювати теж не хотіла, за господарством зовсім не доглядала, погодувати птахів і поросят спеціально приходив свекор, сина шкода, бачили батьки, як він старається для всіх, а дружина така ледача попалася, таке враження, що їй те господарство не потрібне, але чим дітей годувати. Бачили, яка невістка до них прийшла, хотіли щось сказати, але син не дозволив, щоб кривдили його Галину. Дійсно кохав її щиро, цінував і турбувався про неї, а вона лише раділа цьому.

Так і жили – Павло працював, брався за будь-який підробіток, город, худоба все було на ньому, та й бабуся з дідусем допомагали в усьому. Всі дивилися на нього, шкодували, бачили, як він буквально висох на очах. Дружина ж лише хвалилася родичам та сусідам, що вона добра господиня, що у неї є все і турбуватися ні про що не потрібно. На все у неї є чоловік. А дівчатка обожнювали батька і він був в їх житті найголовнішою, люблячою та надійною людиною, яка ніколи не підведе.

Знову, як у казці, підходить час виходити на роботу нашій красуні, а вона новий подарунок чоловікові підносить – знову чекає дитину. І так Галина народила незабаром двійню. На Павла того було важко дивитися, чоловік аж почорнів весь, батьки від постійних хвилювань за сина занедужали і не могли допомагати йому, як раніше. Мати ледве ноги пересуває, лікарі заборонили будь-яку роботу. А молодій невістці до всіх байдуже, у неї є все, ще й чоловік усю домашню роботу робить, вона лише з дітьми гуляє по селі. Їй найголовніше, що держава допомагає на дітей, сплачуючи чималі гроші на них, а вона вважає, що це її гроші і вона може витрачати їх тільки на себе, адже вона їх заслужила. купує все, що їй до очей припаде, що сподобається на ті гроші.

Ми з сусідами дивилися на того бідного чоловіка і думали, яке не справедливе життя! Такому хорошому господареві така ледача дружина дісталася, ще й не цінує його зовсім вона. Павло старів на очах, так не просто вже йому все те вдавалося. І все-таки терпіння його виявилося не безмежне – зібрався і поїхав з села жити в райцентр.

Павло не залишив своїх дітей, як і раніше всі питання з ними вирішує, допомагає своїй колишній дружині і по господарству, не залишає її одну, але жити в постійному безладі більше не хоче.

Одне радує, що діти хороші ростуть, до сих пір більше тягнуться до батька і багато часу проводять з бабусею, яка намагається їх усьому навчить і виховати працьовитими. Дуже схожі вони на свого батька.

Мені особисто дуже шкода Павла, знаю його ще з дитинства. Дуже шкода, що у нього життя так склалося, адже йому важко буде створити нову сім’ю, адже яка дружина буде мовчати, коли чоловік п’ятьох дітей утримує. Не знаю, чи зустріне він ще своє щастя.