Як тільки свекра мого не стало, свекруха почала активно проситись до нас “віка доживати”. От тільки я була проти того і не розуміла, як то у 50, уже вінки готувати і хреста замовляти. Рік я ще сяк так від неї відхрещувалась, аж доки чоловік мій не взяв усе в свої руки
Як тільки свекра мого не стало, свекруха почала активно проситись до нас “віка доживати”. От тільки я була проти того і не розуміла, як то у 50, уже вінки готувати і хреста замовляти. Рік я ще сяк так від неї відхрещувалась, аж доки чоловік мій не взяв усе в свої руки.
Рита Володимирівна за своє життя жодного дня не працювала. Мій свекор був прекрасним чоловіком, за кам’яною стіною свекруха прожила і це без перебільшення.
Не стало свекра і вона раптом заявила, що сама жити не може більше. бачте. тепер вона стара. немічна і син. то її єдина надія. адже більше нікого у неї немає.
От тільки тут вона лукавить. адже живі ще і бабусі і дідусі у мого чоловіка і хоч тим за сімдесят, а ще тримаються молодцем і ні на що не жаліються.
Чесно, я мало розуміла, куди “до вас” зібралась свекруха. Ми проживаємо у однокімнатній квартирці маленькій, яку колись тато мій отримав ще як холостякував. тут для двох місця мало, ні балкону, ні коридору нормального. У нас двері скрізь такі, що складаються, адже місця, аби їх відчиняти, просто немає.
Цей аргумент я і використовувала вислуховуючи вчергове те як свекруха жалілась на старість і те, що не годна вже себе обійти. Думала. що та людина зрозуміє, що брати її нікуди, тож та тема сама собою зникне. Але ж ні.
Тиждень тому приходить додому мій чоловік із усмішкою осяйною:
— Я мамі вже сказав, вона речі збирає. то й ти складай, будемо переїжджати.
Сміливо і неочікувано. Дивлюсь на чоловіка в усі очі і запитую, а куди то ми усі подамось так дружно:
— Я квартиру двокімнатну орендував. Ми ж гроші на житло відкладали, ну то я їх зняв і орендував. Там умови не дуже, але якщо цю в оренду віддамо, то оплата буде смішна. Ти збирайся, а я за мамою, хай речі розкладає уже в новій квартирі.
Треба було бачити очі мого чоловіка. коли я заявила, що не збираюсь покидати власного дому. Не хочу і не буду жити в орендованій квартирі ні дня. чякщо бажає, то най сам і їде, але я залишусь де є і крапка.
— Ти чого? – сполотнів він. – я про все вже домовився. Тридцять тисяч завдатку дав. Поясни, що тобі не подобається?
Тепер у нас прямо буря і громовиці. я нікуди не переїжджаю. а чоловік залишатись не хоче. Свекруха вже господарює на орендованій квартирі.
А й дійсно, що то мені може не подобатись? І чого я переїздити бажання не маю?
Ну от ви б переїхали?
25,11,2023
