Як я – королева, можу пoлюбити бoмжa ? Я не хочу працювати, не хочу спину гнути…

Ми зустрілися в кафе, Іра була, як завжди одягнена з голочки. Волосся розсипалося по плечах золотистим блондом. Джерело

–Ти зовсім не змінилася. – Сказала вона мені – все така ж, людина – дивак.

Ми весело розсміялися. Я дійсно здаюсь такою. Вічно багато справ, постійно кудись  поспішаю. Все життя на бігу. Але мова в розповіді не про мене.

Іра одна з моїх «дворових» подруг. Тільки з дитинства вона вже чітко знала, що вийде заміж тільки за багатого. Але так вийшло в її житті, що багатих мужиків якось не траплялося. А брати те що було, вона не хотіла. Любов і міцні довірчі відносини, це не про неї. Іра надпила міцну каву і почала розповідати:

– Думаєш, я вийшла заміж? Як би не так. Три роки витратила на багатого мачо, як мені здавалося, а на ділі? Машина виявилася від фірми, та й він зовсім не генеральний директор, а звичайний водій! Уявляєш! Я три роки думала, що ось воно, моє щастя прийшло. У нього навіть квартира знімна. Я навіть і подумати не могла, що він живе на голу зарплату!

– Як же ти, зі своєю хваткою, його НЕ розкусила? Зазвичай у тебе це за пару тижнів виходить.

– Так дурна я. Вірила, а він брехав. А я навіть уявляєш, вже думала, що я по-справжньому полюбила людини. Він мені такі подарунки дарував. Ось подивися, ось це колечко він мені подарував на річницю.

Я подивилася, на Ірининому пальці дійсно красувалося дуже рідкісне і незвичайне кільце. Справжній витвір мистецтва.

-Ах, який він гарний! Ти б тільки його бачила.

-Іра, я тебе не розумію. Ну, якщо він тобі подобатися, то навіщо тоді ти шукаєш собі багатого?

-Не тямиш? А я не хочу працювати, не хочу спину гнути. Жити хочу, як нормальна людина. І в старості хочу жити де-небудь в Туреччині або в Єгипті, а не тут, на пенсію.

Я мовчки пила каву. Я бачила, Ірка хоч і злитися, що він її обдурив. Але він їй дуже подобатися. Можливо, вона навіть і любить його. Але Іра завжди була вперта. Треба, значить треба, а навіщо треба не зрозуміло.

-Іра, по-моєму, ти, правда, закохана.

-Що ти таке кажеш. Як я – королева, можу полюбити  бомжа ?! Точно, він же натуральний бомж! Ще й прикидався!

-Ну а ти не думала, що прикидається він тільки тому, що хоче сподобатися тобі? Сама подумай добре. Гроші це все чудово. Але ж в будь-який момент і вони можуть скінчитися. Та й як жити з грошовим мішком, не люблячи? Або ти думаєш, любов з часом прийде?

-Може бути ти і права. Я навіть трохи сумую за своїм тигреням.

-Скільки ви вже не разом?

–Два дні. Я, як дізналася, що він бідний, так і занесла його всюди в чорний список.

-А як ти взагалі дізналася?

-Так сестра його і сказала мені. Уявляєш, я за покупками пішла, а вона до мене підходить і каже. Ви Ірина? Ну і сказала, що її брат насправді гол, як сокіл. Вірніше, як водій. А навіщо мені водій.

-А ти раніше то, за три роки цю сестру, не бачила, чи що?

Ні. Слухай, а правда. Про сестру то він мені і не розповідав ніколи.

-Іра, кидай дурницями займатися. Любиш, так люби. Не слухай нікого. Все, я пішла, побачимося.

Як виявилося, ніякої сестри і не було у тигреняти. Він дійсно був не бідний, а та дівчина, хотіла отримати його. Але він завжди був з Іриною, ось вона і придумала такий план. Підступність закоханих не знає кордонів.

Коли ми зустрілися наступного разу, Ірка просто світилася вся:

-Я заміж виходжу.

-Вау, вітаю! За тигреня сподіваюся?

-Так Так. Ти запрошена, моя дорога. Я дуже добре подумала тоді. А правда, навіщо мені гроші, якщо немає любові? Що на них купиш? Вже на їжу то я і сама можу заробити. Ну, я і зателефонувала йому. Ми помирилися. Він, звичайно, і не зрозумів, що ми розлучалися, ну це й на краще. А знаєш, після того, як я змирилася, що він водій, з’ясувалося, що все що він мені говорив, чиста правда. Ніякий він не водій, і квартира його особиста. Ось я дурна, правда?