“Якась ти неуспішна, мало заробляєш, і чоловік твій теж!” – заявила мені рідна мати після того як вони з батьком сіли на нашу шию
Я рано вийшла заміж, мені тоді ледь виповнилося вісімнадцять. Максим старший за мене на чотири роки, він тоді вже працював і закінчував інститут. Відразу після нашого весілля я заваrітніла. Ми збиралися жити на орендованій квартирі, але, коли стало відомо, що ми чекаємо дитинку, мама моя запропонувала пожити з ними.
Вони жили у двокімнатній квартирі. Чоловік був проти, але я його вмовила. Боя лася, що одна з дитиною не впораюся, у мене ніякого досвіду в материнстві. Через рік бабусі не стало, і вона залишила після себе однокімнатну квартиру.
Ми з чоловіком попросили дозволу туди переїхати, але мати мені відмовила. Вони з татом збиралися продати обидві квартири і куnити простору трикімнатну. Мама мене запевнила, що разом жити краще, адже вона доnомагає з дитиною.
Коли доньці виповнився рік, мати стала гнати мене на роботу. Казала, що неправильно, що молода дівчина не займається кар’єрою. Її якраз звільнили з роботи, вона відправила мене працевлаштуватися, а сама засіла вдома. Батько теж з часом пішов з роботи (S/K). Посварився з начальником і звільнився. Вже п’ять років сидить безробітний, але сам навіть не пенсіонер.
Мама з дитиною перестала займатися і справи по дому не робить, але всім знайомим розповідає небилиці про те, як сильно нам доnомагає. Родичі навіть стали нам абсурдні претензії висловлювати, що ми батьків експлуатуємо. Насправді, ми з чоловіком їх утримуємо від і до, всі справи по господарству я роблю сама. Батьки дозволяють собі навіть сkаржитися на нас.
Мати мені якось сказала: «Якась ти недолуга, мало заробляєш. Твій Максим теж такий.» Я втомилася так жити. Але куди їхати? А що будуть робити батьки? Вони ж безробітні. Незважаючи на всі наші розбіжності вони все ж мої батьки, я не можу їх так залишити.
