Які молитви чути на Небі? Мудра притча, яка відповість на це запитання
Давним-давно жив один святий старець, який багато молився і часто уболівав про гріхи людські. І дивним йому здавалося, чому це так буває, що люди в церкву ходять, Богу моляться, а живуть все так само погано.
«Господи, – думав він, – невже не чуєш Ти наших молитов? Ось люди постійно моляться, щоб жити їм в мирі й покаянні, і ніяк не можуть. Невже марнота їх молитва?»
Одного разу з цими думками він заснув. І здавалося йому, ніби світлий ангел, обійнявши крилом, підняв його високо-високо над землею. У міру того як піднімалися вони вище і вище, все слабкішими та слабкішими ставали звуки, що доносилися з поверхні землі. Не чути було більше людських голосів, затихли пісні, крики, весь шум метушливого мирського життя. Лише деколи долітали звідкись гармонійні ніжні звуки, як звуки далекої лютні. – Що це? – Запитав старець.
– Це святі молитви, – відповів ангел, – тільки вони чуються тут.
– Але чому так слабко звучать вони? Чому так мало цих звуків? Адже зараз весь народ молиться в храмі…?
Ангел глянув на нього, і скорботне було обличчя його.
– Ти хочеш знати? Дивись.
Далеко внизу виднівся великий храм. Чудесною силою розкрилися його зводи, і старець міг бачити все, що робилося всередині. Храм весь був сповнений народом.
На крилосі видно було великий хор. Священник у повному облаченні стояв у вівтарі. Йшла служба. Яка служба – сказати було неможливо, бо жодного звуку не було чутно. Видно було, як стояв на лівому крилосі дячок щось читав швидко-швидко, човгаючи та перебираючи губами, але слова туди, вгору, не долітали. На амвон поволі вийшов величезного зросту диякон, плавним жестом поправив своє пишне волосся, потім підняв орар, широко розкрив рот, і … ні звуку!
Регент роздавав ноти: хор готувався співати. «Вже хор-то, напевно, почую», – подумав старець. Регент стукнув камертоном по коліну, підніс його до вуха, витягнув руки та дав знак починати, але як і раніше панувала повна тиша. Дивитися було дивно: регент махав руками, притупував ногою, баси червоніли від натуги, тенори витягувалися на носках, високо піднімаючи голову, роти у всіх були відкриті, але співу не було.
«Що ж це таке?» – Подумав старець. Він перевів очі на тих, хто молиться. Їх було дуже багато, різного віку і положень: чоловіки та жінки, люди похилого віку і діти, купці й прості селяни. Всі вони хрестилися, кланялися, багато щось шепотіли, але нічого не було чутно. Вся церква була німа.
– Чому це? – Запитав старець.
– Спустимося, і ти побачиш і зрозумієш. – Сказав ангел.
Вони повільно, ніким не видимі спустилися в самий храм. Ошатно одягнена жінка стояла попереду всього натовпу і, мабуть, ретельно молилася. Ангел наблизився до неї та тихо торкнувся рукою. І раптом старець побачив її серце і почув її думки.
«Ах, ця противна поштмейстера! – Думала вона. – Знову в новім капелюсі! Чоловік – п’яниця, діти – обшарпанці, а вона хизується! .. Бач вирядилась! .. »
Поруч стояв купець в хорошій суконній чумарці та задумливо дивився на іконостас.Ангел торкнувся його грудей, і перед старцем зараз же відкрилися його затаєні думки: «… Яка досада! Продешевив … Товару такого тепер нізащо не купиш! Не інакше як тисячу втратив, а може, й півтори … »
Далі виднівся молодий селянський хлопець. Він майже не молився, а весь час дивився наліво, де стояли жінки, червонів і переминався з ноги на ногу. Ангел доторкнувся до нього, і старець прочитав у його серці: «Ех, і хороша Дуняша! .. Усім взяла: і обличчям, і звичкою, і роботою … От би дружину таку! Піде чи ні?»
І багатьох торкався Ангел, і у всіх були подібні ж думки, порожні, пусті, життєві. Перед Богом стояли, але про Бога не думали. Тільки вдавали, що молилися.
– Тепер ти розумієш? – Запитав Ангел. – Такі молитви не доходять. Тому й здається, що всі вони точно німі.
У цю хвилину раптом боязкий дитячий голосок виразно промовив:
– Господи! Ти благ і милостивий … Врятуй, помилуй, зціли бідну маму! ..
У куточку на колінах, притиснувшись до стіни, стояв маленький хлопчик. В його очах блищали сльози. Він молився за свою хвору маму. Ангел доторкнувся до його грудей, і старець побачив дитяче серце. Там були скорбота і любов.
– Ось молитви, які чути! – Сказав ангел.
