За місяць до весілля до мого нареченого заявилася його перша любов. – Аліно, познайомся, це Настя – моя шкільна любов, – сказав мій благовірний

– Аліно, познайомся, це Настя – моя шкільна любов, – сказав мій благовірний. – Це Аліна – моя наречена.

– Приємно познайомитися, – процідила я крізь зуби. Природно, познайомитися з цією особою мені було, м’яко кажучи, не дуже приємно. У моїй пам’яті раптом почали спливати розповіді про Аліну. Коли ми тільки почали зустрічатися, мій наречений частенько розповідав про неї. Якщо коротко, історія їхніх стосунків розвивалася приблизно так: він її любив, довго до неї залицявся, потім вона все-таки зійшла до відносин, а через 3 роки кинула його, чому «Тому …».

Він довго не міг все це забути, і навіть не намагався будувати відносини з дівчатами, щоб уникнути повторення уроку. Коли ми почали зустрічатися, йому було 27 мені 24. Він був вкрай обережний в прояві своїх почуттів. Спочатку я навіть не могла зрозуміти, любить він мене чи просто проводить зі мною свій вільний час. Тільки через рік він зміг по-справжньому розкритися. І я дізналася, що мій обранець – найбільш турботливий і ніжний чоловік на світі.

А ще через рік ми вирішили одружитися. І коли вже дата була призначена, гості запрошені, і ресторан замовлено, з’явилася вона. «Здрастє, я ваша Настя, – як би читалося в усій її поведінці. – І тепер я буду заважати вашому особистому життю і відміню ваше весілля! Не треба, не дякуйте!»

І, треба сказати, Анастасія була жінкою досить наполегливою. Вона дуже швидко приступила до активних дій по всіх фронтах. Дзвінки, повідомлення в соціальних мережах, «випадкові» зустрічі, «несподівана» поломка машини. І це не весь арсенал її тактики. Я вже всерйоз задумалася, що наше весілля буде схоже на сюжет з мексиканського серіалу. – Чи є серед гостей та людина, яка проти цього союзу, – запитає працівниця РАЦСу. – Так, я проти, – скаже Настя. І взявшись за руки, вони втечуть в туман.

Але, на моє превелике щастя, в один з чудових вечорів, мій наречений повідомив мені, що його «перша любов» поїхала. Їй запропонували престижну роботу в іншій країні і вона, природно, погодилася. Весілля наше відбулося за звичним сценарієм. І я була неймовірно щаслива, що воно не було схоже на сюжет з серіалу.