Зайшов молодий хлопець в автобус. У цивільному. З сумкою, з якої визирала військова форма. У юнака задзвонив телефон. А всі застиглu від розмови…
Сиділи в маршрутці. Зайшов хлопець. У цивільному. З дорожньою сумкою, з якої визирала військова форма. Голосно привітався з усіма. Та й сів біля вікна.
А очі, очі неймовірно світлий щастям. Через пару хвилин у нього задзвонив телефон. І тут цей мандрівник почав говорити.А вся маршрутка завмерла в очікуванні …
– Мам, ти чуєш, не плач ?! Мам, я приїхав! Я вже майже вдома! Через пару хвилин побачимося! Мам, не плач! Мені дали відпустку на 10 днів!
Жінки, які були в маршрутці, не стримували сліз. А юнак, поринувши з головою в розмову з мамою, навіть і не бачив цього всього.
І в той час кожен розумів, що, з огляду на той стан, в якому живе Україна вже більше 5 років — це були найщасливіші, найбажаніші слова для них обох — матері і сина.. Мам, не плaч, я приїхав!
