Залишаючи стареньку матір у селі одну, сини і не сподівались що через рік на них чекатимуть такі зміни
Залишаючи стареньку матір у селі одну, сини і не сподівались що через рік на них чекатимуть такі зміни
Марині майже 70 років, хоча виглядала вона набагато старшою. Рідні сини без довгих вагань купили їй малесеньку хатинку в забутому людьми селі і залишивши одну поїхали. Сказали, що повернуться скоро, а не навідувались майже рік.
Вони щиро вірили, що бабуся уже дораховує останні дні, а будинок їй купили, аби в квартирі місця не займала.
Минає рік і на подвір’я старої заїжджає машина з синами. Вони здивовано спостерігають за своєю старенькою але досить жвавою мамою, яка тепер дбає про поросятко кізку і город. Вона то помідори приносить з городу пригощає, то огірки, то молока пропонує. Ту ж машину запакувала городиною синам так, що ті ледь до міста доїхали.
Проходить ще один рік. І тепер перед ними бабуся, яка займається бізнесом: п’ять кізоньок дають молоко, яке старенька досить успішно в замороженому вигляді розсилає поштою своїм клієнтам. Навіть теплицю побудувала, аби мати власну розсаду.
Сини вже уважніші до своєї матері, частіше телефонують і цікавляться справами. Пропонують відправити онуків в село до бабусі на допомогу, і часто бідкаються через нестачу коштів.
Але бабуся жінка розумна. Слухає, чекає на гостину, але добре пам’ятає, як і чому тут опинилась. Товаришує з сусідкою, і навіть підписала з нею договір про довічне утримання. На синів надії у неї немає.
