Змінювалось керівництво школи, прийшов новий директор, строгий, але справедливий мужчина. Він одразу побачив хто з ним щиро спілкується, а хто підлизується
Тамара Петрівна присвятила школі понад 30 років свого життя.
Вона завжди опікувалась учнями, розуміла і допомагала їм. Всі учні в школі дуже любили вчительку.
Але більшості вчителям це було не до вподоби, часто ставалися конфлікти в колективі.
Але жінка завжди випромінювала любов і доброту.
Змінювалось керівництво школи, прийшов новий директор, строгий, але справедливий мужчина.
Він одразу побачив хто з ним щиро спілкується, а хто підлизується.
Секретарка бігала з кавою і цукерками, посміхаючись в очі, а за спиною обговорювала з вчительками.
– Щось з ним не так, раз скільки років живе сам, не має дружини, заїдлий холостяк.
– А що це Ви, хочете бути його дружиною, борщі варити і дітям мачухою бути?
Вчителька англійської не промовчала.
– Ні дякую, в мене є чоловік, іншого не хочу.
Секретарка почервоніла і вийшла.
А Владисла Сергійович все чув. Була в них розмова в кабінеті, більше працівниця не обговорювала директора.
Тамарі Петрівні директор запав в душу ще при першому знайомстві.
Жінка дуже багато років жила сама, чоловік не зміг вижити після нещасного випадку на дорозі.
Діти виросли і пороз’їздились хто куди.
А вона так і залишилась без чоловіка, змирилась з самотністю.
Зараз в ній прокинулись давно забуті почуття, жінка надіялась, що це взаємно, але боялась говорити про них.
– А раптом він когось має, ми вже старші люди, маємо дітей, і соромно якось про таке говорити.
Поділилась жінка з дочкою, бо знала що та її не засудить.
– Мамо, ти вже багато років сама, тобі варто хоча б спробувати.
Можливо у вас дійсно все вийде. Я не проти, тай Іра вже не маленька, прийме його якщо треба буде.
Яку чудову доню вона виростила, не могла натішитись.
Жінка вирішила, що поговорить з Владиславом Сергієвичем, скаже правду, а далі як буде.
І хай говорять хто що хоче.
Її симпатія виявилась взаємною, довго колом не ходили.
Зустрілись на вихідних, а потім сім’ями.
Діти не стали перешкодою в щасті батьків.
Тому вони швидко з’їхались. Дві щирих душі стали одним цілим.
Автор: Настя
Історія написана спеціально для osoblyva.сom
