Знаючи про мою безплідність, дружина заявила, що вона вагітна. Мовляв, трапилося справжнє диво!
Колись мріяв про сім’ю. А тепер навіть бачити дружину з дитиною не хочу. Чому? Зараз усе розповім.
Пропозицію Дарині я зробив майже одразу після нашого знайомства. Мені здавалося, що це саме та жінка, яку я шукав. Був переконаний, що шлюб у нас буде довгим та міцним.
Як мінімум, один із пунктів зійшовся. 6 років спільного життя тривали, як ціла вічність. До певного моменту стосунки були нормальними. Доки я не зізнався дружині, що не можу мати дітей. Зараз жалію, що не розповів. Але зробив так, бо гадав, що для справжнього кохання не існує жодних перешкод.
Дарина ніби прийняла цей факт, але не втрачала надії. Казала, що часто людям діагностують подібне, а потім у них народжується по троє здорових і красивих діток.
Не знаю, як і хто, але в нас нічого не виходило. Спеціально для неї я пройшов обстеження. Лікарі все підтвердили. Порадили всиновити малюка.
Саме після цього ми стали холодними одне до одного. Стосунки в нас натягнулися. А потім жінка мені заявляє, що вона вагітна. Тішиться, що трапилося диво. А вона, мовляв, казала, що таке буває. Але ж я не ідіот. Які тут дива? Очевидна зрада!
Кілька місяців мене ще водили за носа. Я й справді почав думати, а раптом лікарі помилилися.
Одна згодом усе вияснилося. Жінка зрадила мені з моїм же колегою по роботі. Я не раз помічав за ними щось не те. Погляд. Ставлення. Навіть листування знаходив. Хоч воно й було тоді нейтральним. Але все ж.
Потім жінка зізналася. Але виправдала себе тим, що робила це для нас. Мовляв, так мис танемо повноцінною сім’єю.
Я подав на розлучення. Але нам поки дали термін на примирення. Утім, я не думаю, що це щось змінить. Тепер я не хочу бачити ні її, ні нагуляну дитину. Життя зараз перетворилося на пекло. Я не бачу ні в чому сенсу.
Тримає поки тільки справа, якою займаюся. Жити на щось все-таки треба. А вдома на стіни лізу. Не можу ні їсти, ні спати. Сильно заплутався. І як з цього тепер вибратися?
Що порадите чоловікові?
Напишіть нам в коментарях
