Чоловік вважає моїх батьків людьми другого сорту через те, що вони прості роботяги

Після весілля ми з Ігором вирішили, що насамперед нам потрібно накопичити на квартиру. А якщо не вийде, то хоч би взяти її в іпотеку.

Однак життя внесло свої корективи. Коли я народила дочку, а через півтора року сина, то зрозуміла, що позика на житло – це єдиний вихід. zyttia.org

Незважаючи на те, що Ігор дуже добре заробляв, він одразу сказав, що на перший внесок ми маємо скинутися. Так, неприємно, але факт.

Мій чоловік виявився не з тих, хто готовий бути єдиним здобувачем у сім’ї. Хоча він чудово знав, що після декрету грошей у мене практично не було.

– І це все, що ти можеш вкласти у нашу спільну квартиру? – Ігор дивувався на мене і кілька тисячних купюр.

– А де я можу дістати більше? Я тільки з декрету, якщо вже на те пішло.

– Іра, а твої батьки? Чому вони самоусунулися після весілля? Чому вони не допомагають як усі нормальні люди? Чи ти знову стверджуватимеш, що на заводі крихітна зарплата?!

Не знаю чому, але чоловік одразу не злюбив моїх батьків. Хоча нічого поганого вони йому не робили.

Ігора дратувало те, що мої мати та батько не бізнесмени, а звичайні роботяги на заводі. Чоловік постійно намагався якось зачепити їх або принизити під час розмови. На цьому ґрунті у нас уже не раз були скандали.

Ось і зараз я не мала наміру терпіти його закиди.

– По-твоєму мама та тато нічим мені не допомогли? – захищала я тих, хто дав мені життя.

– А що, я хіба не правий? Що вони тобі дали? Твої батьки не являють собою зовсім нічого! – зло виплюнув Ігор.

Тоді я не стрималася і запитала, чим нам допомогла його мати.

– Моя мати, щоб ти знала, ростила мене на самоті! Що ти на це скажеш? – відповів чоловік, нервово барабанячи пальцями по столу.

– Нагуляти дитину – справа нехитра! – я розуміла, що перегинаю ціпок, але зупинитися вже не могла.

– Яка ж ти… Навіть слів не знайду! Через своїх батьків, яким ціна є одна копійка, ти готова піти на все!

– Не зрозуміла … Повтори! – мої очі сповнилися сльозами.

Я не хотіла показувати перед Ігором свою слабкість, тому витерла сльози і запитала, чому тоді він вибрав мене. Адже він чудово знав із якої я родини.

Це питання, як мені здалося, трохи протверезило чоловіка.

Я взяла паузу. При цьому дивилася на чоловіка так, щоб він зрозумів, що вкотре даремно мене образив.

– Ти все не так зрозуміла, я хотів не те сказати, – в очах Ігора промайнуло щось схоже на сором.

Однак я вирішила розставити усі крапки над i. Я висловила чоловікові, що дарма він хизується своїм становищем. І навіть якщо його мати – жінка заможна, я не дозволю йому принижувати мене і моїх батьків.

– Не чіпай мою матір! Вона заслуговує на повагу! Вона має сильний характер і вона підняла свій бізнес сама, коли батько покинув її! – знову почав заводитися чоловік.

Тоді я нагадала Ігору, що саме з вини цього характеру від свекрухи втік майбутній чоловік. Причому зробив це перед самим весіллям.

Я знала, що зачепила найболючіше – тему батька, якого не зупинило навіть те, що мати Ігора на той час була вагітна.

– Добре! Я просто висловив свою думку, не більше, – чоловік не хотів продовжувати цю сварку. – Вибач, мені не варто було переходити на особистості.

– Вибач? Як то кажуть, Бог простить. Після твоїх слів я не знаю, чи й далі хочу жити разом, – відсторонено відповіла я.

Цього разу я все ж таки помирилася з Ігором. Але тільки заради дітей, котрі дуже люблять батька. Та й він відповідає взаємністю. Адже загалом чоловік – людина непогана. Він добрий, дбайливий та дуже господарський. Саме за це я його й покохала.

Все псує лише його ставлення до моїх батьків. Я вже багато разів прощала чоловіка за його висловлювання на адресу мого батька та матері. Проте терпіння моє не безмежне.