Дочка образилася, що ми з чоловіком мало подарували їй на весілля. Чомусь вона не враховує, що ми їй все свято оплатили

Дочка після свого весілля заявила нам з батьком, що розраховувала на більш щедрий подарунок, адже ми її батьки. Але дівчинка чомусь зовсім не бере до уваги, що її шикарне весілля мрії повністю оплачена нами. Нареченого вистачило тільки на обручки, а його батьки взагалі відмовилися брати участь. Костюм зятю і то ми купували.

Дочці 23 роки, про те, що вони з її хлопцем хочуть одружитися, стало відомо рік тому. Обидвоє вчорашні студенти, починають самостійне життя. Дочка взагалі жила з нами до 21 року, а потім жила в квартирі, яку оплачував батько. Він взагалі її балував, але остання заява доньки навіть його обурила до глибини душі.

Зять з себе поки нічого не представляє. Гарненький хлопчик з великими амбіціями, але без якихось дій в сторону їх реалізації. Поки робимо знижку на вік, але чомусь від нього особливого я не чекаю. Занадто багато говорить, але занадто мало робить.

З приводу весілля взагалі ніхто, крім нас з чоловіком, не напружувався. Дочка відразу позначила, що хоче прямо-таки “вау-весілля” з пишним платтям, білим лімузином, виїзною реєстрацією, фуршетом, тамадою, першим танцем і салютом. Виходило це все дуже небюджетно.

Особисто я була проти такої бездумної витрати грошей. Весілля можна було зіграти набагато дешевше, а заощаджені гроші пустити на покупку квартири. Тому що жити молодим ніде, знімають житло. Ми були готові допомагати з іпотекою, а ось батьки нареченого ні.

Батьки нареченого це взагалі окрема пісня. Їм спочатку було глибоко до ліхтаря, що там буде. Вони відразу заявили, що грошей у них немає, допомагати вони нічим не будуть, молодим треба, нехай вони і крутяться.

Я в чомусь була навіть згодна з ними. Але в процесі підготовки свати мені нерви попсувала. То гостей з їх боку цілий вагон, то обраний ресторан не подобається, то ще щось. Ні копійки не дали, сказали, що їм все одно, але претензії висловлювати не забували.

Загалом, дочка вмовила батька оплатити це свято. Організували все, як на картинці. Дочка обрала дороге плаття, макіяж, зачіска – все по вищому розряду. Місце під реєстрацію та ресторан на свій страх і ризик бронювали за півроку. Гостей набралося чоловік шістдесят. Від нашої сім’ї були я, чоловік, моя мама і її сестра. Все. Решта – гості з боку нареченого і друзі молодих.

Чоловік мені так і не назвав остаточної суми, в яку встало це одноденне торжество, але я підозрюю, що сума величезна. Мені він каже, що двісті тисяч, але я теж не дypна, вважати вмію.

Мені не шкода грошей на доньку. Але я шалено не люблю безглуздих витрат, а таке весілля відноситься саме до такого розряду. Ну що це – погуляти один день, коли можна було вкластися в житло, автомобіль або з’їздити на якийсь класний курорт.

До того ж дочка і сама не дуже високо оцінила наші старання по організації весілля її мрії. Ні, їй все сподобалося, крім того, що ми подарували “всього” двадцять тисяч. Так, крім того, що ми все оплатили, ми ще в конверті подарували їм гроші.

На самому весіллі дочка в конверт не полізла, слава Богу, а то істерику прямо на місці б, напевно, закотила. Але на наступний день надіслала повідомлення, що була про нас кращої думки. Ми з чоловіком спочатку навіть не зрозуміли, думали, вона номером помилилася. Передзвонили – ні, не помилилася, це вона в нас розчарувалася.

Вона розраховувала, що ми подаруємо їй “нормальну” суму на весілля, але ми якісь жалюгідні копійки їй сунули. А вона, взагалі-то, на ці гроші дуже розраховувала. Тепер накрилася її весільна подорож. “Спасибі вам велике”.

Чоловік – людина дуже стримана, а на дочку він взагалі ніколи не підвищував голос, але навіть він зірвався. Сказав, що виростив невдячну егоїстку, яка ціни гроша не знає, і раз для неї наш подарунок – жалюгідні копійки, то тепер від нас вона не отримає ні копійки, тому що ганьбитися сам і ганьбити її таким мізером батько не хоче.

Я взагалі нічого не стала їй говорити. Всією організацією займалася я, витратила купу нервів, сил, часу, мені навіть спасибі не сказав ніхто. Так ще й грошей дівчинці бідній не поклали.

Ми не мільйонери, вона не народилася із золотою ложкою в poті. Ми з чоловіком все життя працюємо, відкладаємо щось. Дохід вище середнього, але не такий, щоб грошима безболісно розкидатися. Я говорила чоловікові, що його м’яка фінансова політика вийде нам боком, він не вірив – ось, будь ласка. Хотіли як краще, називається

Тепер дочка позбавлена ​​оплати квартири і щомісячного забезпечення, яке, як з’ясувалося, потайки від мене чоловік їй надавав. Він заявив, що тепер вона доросла заміжня жінка, так що пора відлипнути від бідних батьків. Нехай сама заробляє або її чоловік забезпечує.