Історія, яка нікого не залишить байдужим
Їхав я в автобусі не сильно повному, але всі сидячі місця були зайняті. І від нудьги став розглядати сидячих пасажирів, і зацікавився хлопчиком, років 5-ти напевно, який постійно крутився у мами на руках і бачачи щось цікаве на вулиці смикав її за рукав, на що вона нуль уваги.
Я став спостерігати, хлопчик щось їй розповідав і постійно на щось вказував ручкою і тут вона різко так розгортається до нього, як смикне його за руку і таким шиплячим голосом, як змія каже йому що тобі віn мене треба, дістав уже!
Дитина дивиться на неї і мовчить, як ніби завмер. А вона на нього що ти хочеш, я ось повернулася до тебе! Та ти взагалі знаєш хто, та ніхто, тільки і знаєш, що смикаєш і дістаєш мене. І це було сказано з такою злістю і роздратуванням, що аж я завис.
Хлопчина сидів рівно і дивився на неї, але мені здавалося, ніби у нього голова тремтить, в такій напрузі він був. Або це я так тремтів, бо в моїй голові було питання, невже ці злі слова вона йому, такому маленькому чоловічкові говорить !? Про що або про кого вона думає в цей злий момент !? А вона йому продовжує говорити, що бачити його вже не може, народила на свою голову!
Ти ж його зараз убила, кричав я в своїй голові, а в автобусі все йшло своєю чергою, ніхто не звертав на них уваги. При цьому хлопчик не плакав, він просто застиг, а вона в черговий раз відкинула його руку і дивилася знову в вікно. Хлопчик притих і навіть у вікно не дивився, а просто сидів і вже порожнім поглядом дивився в розідрану спинку сидіння навпроти. Я почав глибоко дихати, так як у мене було бажання просто розірвати її на частини!
І тут поруч стоїть чоловік, літніх років простягнув хлопчикові цукерку, обгортка така яскрава була, він ще потряс її злегка, щоб хлопчик зацікавився і взяв. Малюк взяв цукерку, але якось механічно, не посміхнувшись при цьому, як роблять це діти, коли їх пригощають. І тут же чоловік дістав ще одну цукерку, тільки кольором іншим і знову дав хлопчикові, той почекав, але простягнув ручку і взяв другу цукерку.
А ось далі відбулася подія, згадуючи яку, я до сих пір пускаю сльозу, хлопчик не став їсти, а тихенько пальчиком торкнувся маминої руки, на що було видно як вона роздратовано смикнула головою, і хотіла знову щось погане сказати, але глянувши, що він простягає їй цукерку на її обличчі читалося цілковите здивування.
Хлопчик поклав цукерку їй в руку, але вона її труснула, ніби обпеклася цієї цукеркою просто. Віддала йому назад і сказала, що не хоче. Тоді хлопчик поклав цукерку їй на коліна і обняв її. Ніколи не забуду цю паузу …
Вона його обняла, розгорнула цукерку і поклала собі в рот, а він гордо розгорнув другу і сам з’їв. І я тут задумався про себе, такий нібито правильний хотів розірвати її, звинуватити, а хлопчик просто взяв і своєї дитячої мудрістю і любов’ю розтопив її серце!
