Любов не живе три роки. Любов живе стільки, скільки ви цього бажаєте. Історія кохання
Разом з чоловіком ми прожили 13 років. Тринадцять! Кажуть, так не буває, правда?
Кохання живе три роки, а далі закінчується і залишається повага та звичка.Так само і в нас, любов закінчувалась чи просто вичерпувалась, а потім знову поверталася.
На даний час я відчуваю себе, наче закохана дівчинка . Здається, що мені знову 15 , і я захоплююсь красою його очей . Мені завжди подобались його зелені, чисті та нереально красиві очі. Дивлячись в його очі я забувала про весь жах, що твориться в цьому світі і було просто байдуже на все. Лише він та я.
Здається , мені знову 15 , і я хочу цілуватися в парку на лавочці, обійматися йдучи вулицями міста . Звичайно, зараз це неможливо : адже , ми дорослі, це непристойно. Але інколи так хочеться порушити всі правила і начхати на осуд людей.
Здається, мені знову 15, і я хапаю його руку при кожній можливості, а його велика тепла рука повністю охоплює мою долоню і міцно стискає її.
Але мені не 15. І відчуття вже інші. Почуття інші.
Минулого тижня на психологічній групі дали завдання , заплющити очі та представити себе в місці, де нам було дуже-дуже добре . Для мене це місце – це наша спальня, наш розкладний диван, на якому ми лежимо, обіймаємось, цілуємось пізнім суботнім вечором. Ми включаємо собі гарний фільм, беремо смаколики в ліжко, а наш кіт стрибає по нас і кусає за ноги. Ось це і є для мене місце , де добре , спокійно та затишно.
В наш час жінці не модно зізнаватись в коханні, показувати свою вразливість , сміливо говорити , що твоя кохана людина є твоєю “другою половинкою”: ми ж всі повноцінні люди, які можуть бути половинки. І мені інколи навіть страшно.Страшно визнавати, наскільки сильно я люблю цю людину , наскільки я вдячна йому , що ми змогли зберегти і зараз будувати нашу сім’ю.
Мабуть , найбільшим проявом любові – є те, щоб усвідомити і прийти до того висновку , що ви сім’я. Адже це один єдиний член сім’ї, якого я обрала сама, по відчуттю.Адже батьків ми апріорі любимо, бо вони батьки, дітей також.А от чоловіка ми обираємо самі свідомо. І ця людина посідає велике місце у твоєму серці , стає частиною твого життя , тому що ви обоє це вирішили і цього хочете. Ми самі будуємо свою сім’ю і вирішуємо, якою вона буде.
Наше життя не є ідеальним , наше кохання не ідеальне, не романтичний серіал. Ми обидвоє не ідеальні, зі своїми тарганами в голові.Але як ж не цікаво було б любити ідеал.
І ми щасливі , що незважаючи на всі труднощі, ми завжди йдемо по житті разом. Тому, знайте , у кожного союзу є свої проблеми , але головне говорити та іти по житті разом .
