Мами не стало коли Віка була зовсім маленькою. Минали роки, і батько привів іншу жінку в хату. Для Оксани було неприємною новиною те, що дівчинка зовсім не дисциплінована вдома. Уроки дитина робила лежачи на підлозі. А свої речі Віка звикла кидати на підлогу, знаючи, що бабуся все прибере. Всі свої вісім років дитина жила саме так, і не знала, що можна жити по-іншому. Оксана розуміла, що так продовжуватися не може
Життєві історії
Мами не стало коли Віка була зовсім маленькою. Минали роки, і батько привів іншу жінку в хату. Для Оксани було неприємною новиною те, що дівчинка зовсім не дисциплінована вдома. Уроки дитина робила лежачи на підлозі. А свої речі Віка звикла кидати на підлогу, знаючи, що бабуся все прибере. Всі свої вісім років дитина жила саме так, і не знала, що можна жити по-іншому. Оксана розуміла, що так продовжуватися не може
Віка залишилась без матері як тільки з’явилась на світ. Виховували дівчинку тато і бабуся. Вони дуже жаліли Віку і дозволяли все, що тільки вона побажає. Все було добре, поки Віка не пішла в дитячий садочок. Там дівчинка зрозуміла, що у неї немає мами! І вона з дитячою безпосередністю стала її просити у тата і бабусі. Дорослі відмовчувалися, або відповідали щось незрозуміле.
Минув час, Віка пішла в школу і дуже сумувала від того, що у неї однієї в класі немає мами, а тільки бабуся і тато. Вона завжди домагалася свого. Ось і тепер вона вирішила знайти собі маму сама. Віка обирала на вулиці красиву, молоду жінку, підходила до неї і просила стати її своєю мамою. Батько не знав, куди подітися від сорому. І ось, нарешті, тато вирішив одружитися.
Оксана йому відразу сподобалася. Вона була добра, працьовита і відповідальна. Дмитро не приховував, що виховує доньку. Він прямо говорив, що йому потрібна не тільки дружина, а й добра й чуйна мати для його дитини. Чим довше вони зустрічалися, тим більше переймалися симпатією один до одного. Оксана давно шукала такого дбайливого чоловіка, а Дмитро був зачарований добротою і внутрішньою красою цієї жінки.
З донькою свого майбутнього чоловіка Оксана почала знайомитися поступово. Спочатку вона тільки розмовляла з дівчинкою по телефону, потім вони всі разом гуляли. Віка здалася жінці дуже розумною, хоча і трохи балуваною.
Настав день, коли тато запитав у Віки, чи бажає вона, щоб Оксана жила разом з ними і була їй мамою. Дівчинка зраділа, адже тепер у неї буде мама! Для Оксани було неприємною новиною те, що дівчинка зовсім не дисциплінована вдома. Уроки дитина робила лежачи на полу. А свої речі Віка звикла кидати на підлогу, знаючи, що бабуся все прибере. Всі свої вісім років дитина жила саме так і не знала, що можна жити по-іншому.
Яке ж було в неї здивування, коли її переселили в іншу кімнату, де нова мама організувала для неї затишний шкільний куточок. Там тепер стояла і шафа, в яку Віка повинна була складати сама свої речі. Коли бабуся за звичкою намагалася підняти кинуту шкільну форму, мама ввічливо, але твердо просила дівчинку зробити це самій.
З одного боку мама – це добре. Вона розповідає їй казки на ніч, пече смачні пироги, грається з нею, ходить в кіно і театр, дуже ніжно розчісує волосся і красиво їх заплітає. Але з іншого боку – у дівчинки з’явилося багато обов’язків: доводиться мити посуд, мести підлогу, ходити в магазин і навіть прати деякі свої речі.
Якось Віка поскаржилася на маму своїй подружці, і та відкрила дівчинці очі: так і повинно бути, тому що Оксана – не мама, а мачуха. Вона буде змушувати свою доньку працювати і годувати перестане, і гуляти не буде пускати.
Віка з кожним днем все більше починала цим перейматися. Вона помітила, що тато все менше часу проводить з нею. Він почав приділяти увагу Оксані, дарує їй подарунки і часто кудись з нею ходить, залишаючи Віку з бабусею.
Оксана теж помітила, що Віка стала сумною, її нічого не радує. Вона часто сидить в куточку і з недитячою ненавистю дивиться на жінку, щось шепочучи. Огризається з кожного приводу, не хоче нічого робити. А якщо нова мама проявляє наполегливість, закочує істерики.
Оксана зрозуміла, що дитину необхідно повернути в її звичний спосіб життя, коли все було для неї. Вона поговорила про це з чоловіком і пішла.
Віка спочатку повеселішала, адже вона знову домоглася свого. Але потім побачила, як сумує батько, як стає запущеним будинок, як хворіє бабуся, і вирішила, що маму треба повернути. Та й вона сама стала дуже сумувати за Оксаною. Дівчинка дорослішала і почала розуміти, що любов – це коли добре всім.
З тих пір пройшло багато років. Віка виросла і стала хорошою дружиною й мамою. Вона дуже вдячна Оксані і називає її найкращою мамою в світі.
