Мій пасинок поїхав вчитися у місто і почав спілкуватися з рідним батьком. Тоді все й змінилося…

Я зустрів Ілону відразу, коли повернувся з заробітків. За роки такого життя, я так і не мав сім’ї, хоча мені було вже 36 років. Ілона – чарівна жінка, я відразу закохався.

В неї був син від першого шлюбу, Дмитрикові тоді сповнилося три роки. Я хотів його всиновити, але виявилось, що рідний тато був проти. Хоча й не з’являвся ніколи, лише гроші висилав. Хлопчик був мені, наче рідний. “Татом” називав. Ми чудово проводили час, я брав його на рибалку, вчив керувати автівкою. Якийсь час ми були нерозлучні.

Згодом Дмитрик виріс і поїхав на навчання до обласного центру. Там жив і його тато. Він мав нову сім’ю. Згодом вони почали спілкуватись. Як же прикро було, коли Дмитро приїжджав і вихваляв тата:

– Мій тато такий крутий, він сказав, що навчить мене лазити по скелях та кататися на лижах. Він справжній екстремал, має спортивну автівку і навіть байк.

Я не казав нічого, та всередині все кипіло. Як так, він покинув його, жодного разу не провідав в дитинстві, навіть на день народження. А зараз найкращий татко?

Минуло кілька років, Дмитро отримав диплом, рідний тато влаштував його в престижну компанію. Там син познайомився з Мариною і незабаром повідомив, що збирається одружитися.

Підготовка до весілля тривала, Ілона всіляко допомагала синові. Залишався тиждень, і я дізнався, що мене на свято не запросили. Я не втримався і зателефонував Дмитру.

– Привіт. Моє запрошення десь загубилося? Та й твоя бабуся каже, що нічого не отримала!

– Тату, я не можу тебе запросити.

– Як так? Чого?

– Він мій справжній тато! Якщо я запрошу тебе – він не прийде!

– Я ж тебе виростив. Його не було поряд, він тебе кинув.

– Але ж зараз він є. Ти не розумієш.

– Як скажеш!

Продовжувати розмову не було сенсу. Ці слова розбили моє серце. Дмитро подзвонив вже після весілля. Сказав, що йому з дружиною ніде жити.

Річ у тім, що зароблені за роки гроші, я вклав у нерухомість. Придбав дві квартири та здавав їх. Завжди казав Дмитрові, що як він одружиться – житиме в одній. На весіллі планував подарувати ключі. А тепер не знаю, що робити? Можливо, нехай рідний тато допоможе йому? Як гадаєте?