Парк, включила ліхтарик і побачила сплячу на лавці дівчину, а поруч дитячу коляску
Скоро мені виповниться тридцять років і живу я одна в одному з приватних будинків столиці. Поруч з моїм будинком розташовані багатоповерхові будинки і котеджі. Добре, що хоч є дитячий майданчик.
Я дотримуюся здорового способу життя і вважаю за краще вечорами бігати. Район хоч і безпечний, але вирішила обзавестися породистою собакою, щоб спокійніше було. Хоча собака у мене така добра, навіть сусіди дивуються, що практично не чують його гавкоту.
І ось в один з ввечері як завжди з собакою бігали, як раптом в скверику почули якийсь дивний звук. Я не могла зрозуміти, що це. Собака потягнула мене в бік неосвітленої алеї.
Спочатку пручалася, так як страшно було, але потім знову почула цей звук, який нагадував чийсь плач. Включила ліхтарик на телефоні і помітила сплячу на лавці дівчину, а поруч дитячу коляску, з якої чувся плач немовляти.
Але що в такий час вони тут робили? Я взялася будити дівчину, але вона не прокидалася. Після довгих спроб вона таки відкрила очі, і побачивши мене, сильно злякалася. Відразу кинулася до дитини, взяла на руки і почала плакати.
Хотіла я просто залишити їх і піти, але що змусило мене залишитися і з’ясувати, що тут відбувається. Виявляється, неповнолітню дівчину звуть Вікторія. Дому в неї немає, живе в якійсь комірчині, де їй дозволила залишитися консьєржка.
На моє запитання, а як же батько дитини, вона відповіла, що познайомилася з ним в соціальних мережах, і незабаром закохалася по вуха. Жили вони разом в орендованій квартирі. Вікторія працювала в магазині, в той час як її хлопець протирав штани. Хоча час від часу у нього з’являлися великі гроші, які, за його словами, вигравав в покер.
Але як тільки вона завагітніла, він зібрав всі свої манатки і втік, поки вона була на роботі. При цьому забрав і деякі її речі, залишивши одну з боргами за квартиру. Знайти його не було можливості, так як номер телефону був заблокований і взагалі вона навіть не впевнена, що його звуть саме так, як він їй представився.
Вона розплатилася з боргами, але її все одно вигнали з квартири. До пологів вона лежала на збереженні в лікарні. Після народження Микити купила на допомогу коляску і памперси. Зараз же за мізерні гроші працює двірником, а вечорами ще й під’їзди миє.
Що не день, то боротьба за виживання. У дівчини з рідних мати алкоr0лічка, а батько давно помер у в’язниці. Є у неї ще й старший брат, який багато років тому втік з дому.
Пару днів назад вона помітила, що молоко поступово зникає, і тут один з сусідів порадив їй випити пиво, мовляв допомагає при лактації. Випила вона келих і вирішила трохи погуляти з малим, захотілося їй трохи присісти і наступне що пам’ятає, як я її буджу.
Добре, що я їй попалася, мало що могло трапитися.
Вирішила я її проводити до будинку, а по дорозі зайшла в продуктовий і накупила їй продуктів всяких. І ось вона мені показує кімнату, в якій живе з дитиною. Таких умов я в житті не бачила, крихітна кімната з розваленим диваном і одним стільчиком зі столом.
Цієї ночі я око не стулила, на наступний ранок поїхала до неї і сказала, що надалі буде жити зі мною. Будинок у мене великий, місця на всіх вистачить. Віка розплакалася і сказала, що їй нічим буде платити за житло.
Я ж в свою чергу сказала, що гроші мені не потрібні, будемо жити як сестри. Так ми стали жити разом. Відучилася вона на кондитера, скоро приступить до роботи за професією, а Микитка виявився дуже спокійною дитиною.
Хоч мене і відмовляли сусіди і рідні, але жодного дня не пошкодувала про своє рішення допомогти цій дівчині.
