Поїхала з чоловіком і свекрухою на відпочинок, тепер зруйнована сім’я. Що робити?

Вчора до мене в гості прийшла сестра вся в сльозах. Я дуже злякалася і здивувалася, бо Надя взагалі дуже рідко проявляє свої емоції. Звичайно відразу напоїла її чаєм, так як бідолаху всю трясло і запитала, що сталося.

Пише poradnytsya.info

Ми не бачилися деякий час. Я з сім’єю жила за містом, а вона їздила в сусіднє місто до сестри чоловіка на новосілля на тиждень. Ось, що Надюша мені розповіла:

Вони поїхали на своїй машині, з собою взяли дітей і свекруха. Конфлікт в прихованій формі почався вже в дорозі. Мої племінники важко переносять такі мандри автомобілем, їх заколисує. Вирішити проблему допомагає тільки сон.

Зазвичай перед довгою дорогою моя сестра будить своїх дітей дуже рано, так, щоб вони злегка втомилися до моменту виїзду і заснули. Так поступила і в цей раз. вони благополучно виїхали з дому в 10 ранку і поїхали за свекрухою, яка живе на околиці міста.

Після виїзду з міста потрібно було їхати по трасі близько трьох годин. Діти дуже швидко поснули. Через годину, тітка Люда (Надя звертається до своєї свекрухи так) почала метушитися і говорити своєму синові: «Дімочка, ти напевно вже втомився за кермом, давай перепочинь, зупинимося в найближчому селі і перекусимо».

Надія несміливо спробувала заперечити (вона взагалі у мене тихоня і ніколи ні з ким не сперечається), що діти тільки заснули, і краще продовжити шлях без зупинок, щоб уникнути капризів. До того ж перед виїздом всі добре поснідали.

Її слова були проігноровані тіткою Людою і навіть чоловіком Дмитром. Чоловік припаркувався в потрібному місці. Свекруха відразу ж почала шарудіти пакетами, дістаючи бутерброди, і діти миттєво прокинулися. Молодшого мого племінника Надя ще сяк-так заколисала, а старша (їй п’ять років) всю дорогу плакала через нудоти.

З горем навпіл доїхавши до місця призначення вони нарешті зайшли в нову квартиру сестри. Свекруха відразу почала командувати, хто на якому ліжку і в який з кімнат буде спати вночі, а також веліла Наді знайти що-небудь в холодильнику, підігріти і нагодувати Діму, втомленого з дороги. Її дочка ж в цей час займалася укладанням близнюків спати і не могла належним чином накрити на стіл.

Моя Надійка дістала каструльку макаронів і котлети, наклала в тарілку і потягнулася було до мікрохвильовки, але тут свекруха як блискавка підскочила до невістки, закричавши:

«Сина мого угробити хочеш? Хіба не знаєш, що мікрохвильовка випромінює шкідливі хвилі. Я не дозволю труїти Діму. Грій як годиться на сковороді, ще картоплю почисти на вечерю».

Сестричка все покірливо виконала, немов Попелюшка.

Перед сном тітка Люда сказала Наді, щоб вона укладалася з дітьми спати в маленькій кімнаті, а вона з сином ляже в залі. Надюша запропонувала варіант, щоб чоловік спав разом з нею і молодшим сином, але свекруха різко заперечила, сказавши, син повинен як слід виспатися.

Вночі Надія не могла заснути, так як о 23 годині свекруха з дочкою затіяли варіння варення з привезених нею ягід. Надя не стала сунутися.

Наступні два дні бабуся моїх племінників взагалі не підпускала невістку до готування. Вона сказала, що Надя огидно почистила картоплю і нарізала салат, тому їй не слід ганьбити себе перед чоловіком її дочки своїми кулінарними навиками.

«Займися краще своїми дітьми. Вони абсолютно нестерпно поводяться », – звеліла вона.

Кожен день вона чіплялася до моєї сестри по дрібницях. То їй не подобалося, як вона розставила тарілки в сушарці, то як заправила ліжко. Ще вона була незадоволена, що діти надто шумлять, при цьому на безперервні крики близнюків дочки вона не звертала увагу.

На прогулянках Наді теж не було ніякого спокою. Свекруха як хвіст скрізь їх супроводжувала і постійно робила зауваження з приводу одягу та ігор моїх племінників. На її думку, курточки і джинси потрібно було прати кожен день, щоб не було ніяких плям.

Але пробратися в ванну не було практично ніякої можливості, бо вона була поєднана з туалетом, куди постійно була черга з шести чоловік. Пралка працювала безперервно, в ній пралися речі малюків.

Описувати всі неприємні ситуації немає сенсу. Чаша терпіння моєї Надійки переповнилася в останній день їх «відпочинку». Свекруха, як завжди дбаючи про їжу для свого тридцятирічного синочка, наказним тоном наказала невістці, що гралась в цей час з близнючками, накласти Дмитру сніданок. Звичайно, не царська це справа самому собі сніданок накласти, якщо поруч три жінки (вибачте, за ліричний відступ, я просто обожнюю свого зятя).

На плиті стояло три каструльки – з рисом, гречкою і спагетті. Надя запитала чоловіка, що він їстиме. Діма відповів, що напевно рис, але можна накласти всього по чуть-чуть. Вона так і зробила.

Тітка Люда, як зазвичай стежила за ситуацією, підлетіла як шуліка, вихопила тарілку з-під носа синочка, викинула весь вміст в миску і наклала тільки гречку, демонстративно голосно поставивши тарілку.

Надія більше не бажала терпіти ці приниження і пішла з дітьми на вулицю, попрощавшись з сестрою чоловіка. Вона написала Дмитру повідомлення, що не повернеться додому і буде чекати, поки вони з матір’ю заїдуть за ними.

Погулявши на дитячому майданчику, а потім перекусивши в торговому центрі, вона з дітьми вийшла назустріч, сіла в машину і всю дорогу прикидалася сплячою. На щастя, діти теж вимоталися і заснули.

Тепер сестра категорично відмовляється спілкуватися з тіткою Людою, та й з чоловіком стосунки загострилися до межі. А я навіть не знаю, що їй порадити. Вважаю, що вона ні в чому не винна і не заслужила такого мерзенного ставлення з боку свекрухи.