Щоденні дзвінки колишньої дружини, приїзди до нас їхнього спільного сина, мені дуже не подобаються. Але як висловився свекор: я – ніхто, та – хоч дружина була. Мене це дуже ображає, я почала серйозно задумуватися, а чи потрібне мені таке майбутнє

Відразу скажу, що я не забирала чоловіка з сім’ї, коли ми з ним зустрілися, він уже був розлучений. У мого чоловіка є дитина від першого шлюбу. Я ніяк не можу змиритися з цим. Мене постійно гризуть думки, що він був щасливий в тому шлюбі, навіть дитину народили.

Ми недавно почали жити в будинку у його батьків і постійно розмови про цього хлопчика. Також тут багато фотографій з минулого чоловіка. Свекруха їх не прибирає, так як вони їй подобаються. Плюс вони добре спілкуються з його колишньою дружиною. І буває, просять заїхати на чай, вона поки, слава Богу, відмовляється.

Плюс те, що цього хлопчика дуже часто привозять, і він всюди бігає, при цьому всі щасливі, крім мене. Чоловік під час його приїзду спілкується тільки з ним. Нещодавно у нас з’явився спільний малюк. Чоловік казав, що з появою своєї дитини, я полюблю його.

Але такого не сталося. Навпаки, я ще гірше почала ставитися до хлопчика. Мені він постійно нагадує про те, що у чоловіка були відносини, сім’я.

У нас цивільний шлюб, і мене це дуже турбує. Я говорила з чоловіком, казала йому, що так далі тривати не може, мені потрібно якогось визначення. Він відповідає, що після першого невдалого шлюбу не готовий до другого, але це поки потрібен час, що він не кине дитину, і завжди буде спілкуватися з колишньою дружиною, так як вона мати, а він батько. Щоб я не зважала на все це, адже він досі зі мною.

Але мене це не влаштовує. Я постійно хвилююся, настільки, що я не бачу вже майбутнього з цим чоловіком. Адже ця ситуація буде завжди. Щоденні дзвінки колишньої дружини, приїзди хлопчика. Розмови про нього і минуле чоловіка.

Як висловився свекор я – ніхто, та – хоч дружина була. Мене це дуже ображає. Чоловік теж буває, то назве мене ім’ям колишньої дружини, плюс на свята дарує їй подарунки – по пам’яті, як каже.

Я почала серйозно задумуватися, а чи потрібне мені таке майбутнє. Якщо я зараз, коли ми ще не одружені, не можу з цим змиритися, дуже ревную – і до дружини, і до сина, то що буде потім? Мені дуже важко з цим миритися. Може, поки не пізно, нам розійтися.