– Треба було чоловіка шукати з квартирою. Бери іпотеку, до пенсії встигнеш виплатити, – заявила мені мама
Я завжди вважала, що у нас дружна, міцна родина. Батьки, брат та я. А ще бабуся та дві мамині сестри. З дитинства завжди разом: спільно допомагали одне одному, весело та галасливо відзначали свята. Брат одружився рано, а я народила сина для себе вже ближче до тридцяти. Двоюрідна сестра будувала кар’єру в мегаполісі – не до сім’ї та дітей.
А у старшої тітки дітей зовсім не було. Тому, коли лікарі діагностували серйозну хворобу серця, мої батьки забрали її до себе. Точніше до бабусі, в будинку якої вони і я із сином проживали на той момент. Свою квартиру батьки років 15 тому подарували братові.
Так як густота населення в будинку збільшилася, а квартира тітки пустувала, було вирішено, що ми з сином переїдемо туди. І квартира під наглядом, і ми заживемо окремою сім’єю. Квартплата та комуналка, звичайно ж, на мені.
– Ти, племінниця моя, не хвилюйся, – говорила тітка, – дітей у мене немає, квартиру тобі заповідаю. Живи спокійно, облаштовуй житло під себе.
Однокімнатна квартира у хрущовці на останньому поверсі. Але нам і це на радість – своє гніздечко. Поступово я змінила меблі, оснастила кухню сучасними агрегатами. Вирішила поставити пластикові вікна та утеплити балкон.
– Оце чудово, – раділа тітка, – дивишся, тепло буде й сучасно. Ти міняй у квартирі, як тобі подобається. Я вже й заповіт на тебе написала.
За два роки у квартирі змінилося багато чого. Почала із змішувачів. Потік радіатор у кімнаті – замінила, заразом і на кухні новий поставила. Потім обклеїла всі кімнати. У ванній виклала нову плитку, підлогу пофарбувала. Не євроремонт, звичайно, але облагородила квартиру знатно.
– Все нове, чисто, затишно, – інспектувала квартиру тітка, – молодець, постаралася. Для себе все робиш, вам тут жити. А я вирішила дарчу на вас оформити. Сюди я вже точно не переїду, мені в будинку з твоїми батьками комфортніше та спокійніше. Одна жити вже не зможу. Ось після пенсії і підемо до нотаріуса дарчу оформляти.
А за два тижні заявилася з мегаполісу сестра двоюрідна. Я здивувалась: десять років не була в нашій провінції, а тут без приводу прилетіла. До бабусі заїхала, з тіткою привітно спілкуються та й батьки мої раді зустрічі. До нас прийшла, синові подарунки привезла. Я їй квартиру показала, демонструючи, як її перетворила і обставила. А сестра ходить, розглядає, мацає все.
За кілька днів сестра знову в гості заглянула. Я подумала попрощатися перед від’їздом. Стіл накрила, делікатесів накупила. А сестра на стіл папку постала.
– Ось дарча на цю квартиру, тітка на мене всі документи оформила, як і обіцяла. За цим я так терміново прилетіла. Квартира тепер законно моя.
– Як твоя? Тітка ж мені її обіцяла? – я від потрясіння ледь зі стільця не впала.
– Вона мені її обіцяла давно, я ж її улюблена племінниця. Вас я виганяти не стану, живіть поки що. Квартиру не продаватиму, нехай буде фінансовою подушкою. Тільки платіть за оренду, як усі, та ще комуналку плюсом.
Я зателефонувала тітці.
– Я тут подумала, що Насті (сестрі двоюрідній) квартира потрібніша. До того ж вона долею обділена – без батька росла. А ти у повній сімʼї жила, життю раділа. І взагалі, квартира моя, кому хочу, тому дарую.
– Але ж ти обіцяла…
– Мало що я обіцяла. Два роки мешкали безкоштовно. А ремонтувала для своєї ж зручності. Не з порожніми стінами в квартиру заїхали, могли б і так жити.
Виходить я з квартири зробила цукерку для своєї бідної та обділеної сестрички. А вона з панського плеча дозволила нам пожити в ній, відстібаючи грошики за оренду. Як благородно! Обвели мене довкола пальця. Але я ж вірила, що ми дружна сім’я, і подібного зі мною вже точно не станеться.
Із сином ми повернулися до батьківського дому. Не змогла я жити у цій квартирі. Думала, що хоч цей будинок нам дістанеться, батьки його вже давно на себе оформили. Та й тут сюрприз.
Виявилось, що син брата викупив його під материнський капітал. Формально будинок належить тепер їм. А як же ми із сином?
– Треба було чоловіка шукати з квартирою. Або бери іпотеку, дивишся до пенсії встигнеш виплатити і буде своє житло, – заявила мені мати на мої претензії.
А я й взяла двохкімнатну квартиру в іпотеку. Виплачую сама. З квартири тітки вивезли меблі, апаратуру, змішувачі, люстри, що на свої гроші купувала. Віддала ключі:
– Живіть та платіть самі. А я вам більше нічого не винна.
