Я не знаю, як це розказати, бо наче це й не проблема, але для мене це дуже проблема. Вся справа в тому, що, певно, Денис так вихований і він просто не розуміє, що він в сім’ї не один. Але це вже переходить за всі межі розумного.
Справа в тому, що мій чоловік їсть лише те, що любить, а любить він м’ясо в будь-якому приготованому вигляді, рибу, сир, солодощі. І це все просто не має міри!
Розумієте, він не питає чи вистачить на нас ковбаси, він першим біжить і робить собі бутерброди і їсть доти, доки не наїсться, хоч я, наприклад, розраховувала, що нам тієї палиці вистачить на три дні!
Я бачила, як Денис харчується до весілля, бо не раз гостювала в його матері і просто не звернула уваги на те, як вона мені сказала:
– Любочко, кухня маленька, то хай хлопці поїдять, а потім вже ми.
Хлопцями вона називала чоловіка і сина, та й кухня справді дуже маленька, не знаю чи й є два на три метри, така хрущовка типова.
Я тоді не звернула уваги на те, що ми їли пісний борщ, бо він і так був смачний і я подумала, що свекруха його просто зробила таким наваристим на бульйоні. Потім, пригадую, вона віддала мені останню котлету, але мені було незручно, що я буду їсти цілу, а вона нічого.
– Та я стараюся м’яса не їсти, – так вона мені сказала на те.
Тепер я розумію, що вона сказала неправду, а краще б це звучало так: «Мені ніхто не залишає й шматочка м’яса!».
І ось ми з Денисом одружилися і почали жити разом, я старалася готувати смачно, тим більше, що в молоді роки хочеш справді готувати ресторанні рецепти. Так, я бачила, що чоловік все доїдає, навіть те, що я залишала на наступний день, але я тоді тішилася, бо, мовляв, он яка я господиня, що чоловік не може себе стримати.
Але ось у нас з’явилася дитинка і я перестала заробляти, а декретних ні на що не вистачало. Звичайно, що прийшлося економити і варити більше овочів та супів, де рідко плавало м’ясо.
І тут Денис себе й проявив. Він їв тільки те, де було м’ясо, а все інше залишав. Наприклад, в борщі плавала кістка і вже її Денис об’їв і більше він ложки борщу не візьме. Те саме з котлетами – він буде їсти їх по десять штук самих з ложкою гречки і без хліба, коли ж котлет нема, то й гречку він не їсть. А далі починає скандалити, мовляв, він чоловік і він хоче нормально харчуватися, а я нікудишня господиня і дружина.
А тоді йде їсти до мами і йому байдуже, що мені теж потрібно м’ясо, бо я дитину годую!
Така поведінка стала для мене просто несподіванкою, я пробувала з ним говорити, що так не годиться, що на все грошей не вистачає, а щоб його одного прогодувати, то мені треба їсти одну картоплю.
– Я – чоловік! Мама моя якось вміє вийти з положення, хоч у неї теж зарплата невелика і в тата теж, але у неї завжди в холодильнику є смачненьке!
– Але твоя мама не орендує квартиру і у неї нема маленької дитини, яка потребує всього!
– Ти просто ніяка господиня! Визнай це!
Ось такі у нас розмови мало не щодня і я розумію, що просто не зможу прогодувати чоловіка! Та й стосунки так зіпсувалися, що я просто й не хочу для нього готувати. Він переважно їсть у свекрухи, а мені приходиться відховувати собі їжу, щоб він вночі не прийшов на кухню і не з’їв!
Свекруха на мене косо дивиться і каже, що так не годиться.
– Як будеш себе так вести, то родини не буде! Ти маєш поступитися, бо він чоловік і заробляє гроші!
Я розумію, але він це все просто проїдає. Як мені донести це до неї, адже вона і є причиною того, що син не розуміє, що в родині є люди, які теж хочуть їсти смачно!
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Автор Ксеня Ропота
