Як син одружився, все в моєму житті змінилося і перевернулося з ніг на голову
Я не маю свого особистого життя, я живу життям свого сина, який мені постійно дорікає
Маю дорослого єдиного сина, йому 29 років.
Півтора роки тому одружився, онукові 10 місяців. Ми живемо разом під одним дахом. Живемо по-різному, частіше сваримося.
Мого сина від народження виховували мої батьки, надто опікувалися ним.
Через це зробили його незрілою людиною, з його внутрішніми образами на мене.
Як він одружився, все в моєму житті змінилося і перевернулося з ніг на голову.
Він став нервовим, має багато страхів. Він боїться піти жити окремо, боїться не впоратись, боїться, що матеріально не потягне.
Дружина з бідної багатодітної родини, де її мама хотіла якнайшвидше видати дочку заміж.
Син та його сім’я продовжують жити зі мною, синові так зручно.
Не треба платити комунальні послуги, оренду житла, витрачатися на харчові продукти. Та й не працює він. Поганих звичок немає.
Так хочу, щоб пішли жити окремо, невістка теж хоче.. Але син боїться, він живе цими страхами і починає мене за це не любити.
Дорікати мені, що я погана мати, колись у його дитинстві залишила його, що він один, що не знає, що таке виховання батька.
Що йому від мене нічого не потрібно, що якось піде зі своєю сім’єю, а я житиму сама в квартирі…
Я втомилася. Іноді хочеться все залишити та поїхати далеко-далеко.
Я не маю свого особистого життя, я живу життям свого сина, який мені постійно дорікає.
Що робити, я не знаю.
Мені 50 років, пишу докторську, зосередитися мені важко, можливо я дійсно винна?
Автор:Оксана
